Свято Матері 

 звучить мелодія

1. Сьогодні у цій залі свято

    Ми дуже раді всіх вітати !

    І сподіваємось , що кожен

    для себе щось узяти зможе .

2. Хтось настрій добрий запозичить ,

    Бо посмішка усім нам личить ,

    Хтось слову доброму зрадіє ,

    Бо про добро усі ми мрієм .

3. Та починати вже нам час ,

    Сюди запросили ми вас .

    Аби всім разом у дружнім колі ,

    В домівці нашій – рідній школі-

    Сердечно й щиро привітати

    З сьогоднішнім маминим святом .

                                   Пісня

Учень. Спасибі, спасибі, мами,

              Що ви тут сьогодні з нами.

              До вас перше наше слово:

              Мами, будьте здорові.

Учень. Спасибі, що так смачно готували,

              Що нас так пильно доглядали,

              Що, не стуляючи очей,

              Недосипали ви ночей.

Учень. Спасибі вам і за роботу,

              За руки ваші і турботу,

              За те, що кожен день і час

              Ви турбуєтесь про нас.

Учень. За доброту, за ніжність до нас

              Ми дуже вдячні вам в цей час.

             Ось тому вся дітвора

             Бажає мамам всім добра.

Учениця  У травні , коли прокидається від сну природа , коли дзвенить у блакиті пташиний спів , коли травами і квітами замаїться земля , теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері .

1.Весна прийшла струнка і гожа,
В природі стільки вже пісень!
І на весну — матуся схожа,
Бо розвидняє діткам день.
2.Вона встає – і світ співає,
І музика враз ожива.
Матуся діток пригортає,
Говорить ніжні їм слова.
3.То ж навесні і в мами свято,
Бо мама, як сама весна.
Із цвітом квітів її можна порівняти —
Бо наймиліша діткам є вона!

Діти починають порівнювати свої матусь із квітами.

1.Немов ромашка — ніжна і тендітна, Така ж чарівна, як любов сама. Вона завжди ласкава і привітна, Така — найкраща лиш вона одна.

2.Моя ж матуся — лісовий дзвіночок! І синь небесна у її очах. І ллється срібно мамин голосочок У ніжній мові, у дзвінких піснях.
3.Як незабудки в мами світлі очі І ніжні руки — пелюстковий цвіт! Вона найкраща, я сказати хочу, Мене веде за руку в білий світ!  4.Як же гарно повсюди бузок зацвітає, Ніби свято на цілій землі! Моя матінка вроду таку ж гарну має І до матінки горнуться діти малі.

5.Моя матуся, мов підсніжник ніжний!
В ній дух і сила незборима є.
І хоч у квітки колір білосніжний,
Та є жага, щоб довести своє!

6.Тюльпани — дуже гарні квіти, Такі всі різні у саду цвітуть. На маму схожі. Недаремно ж діти У свято мамі радо їх несуть.
7.Гербери — квіти просто дивовижні. Яскраві, кольорові, осяйні. Вони бувають надзвичайно ніжні, На рідну маму схожі так мені.

8.А крокуси! Яка краса чарівна! Природи несказанна дивина! Моя матуся, ніби та царівна, Як диво-квітка і сама весна!

9.Моя матуся, мов краса-лілея! Що пишно розцвіла на квітнику. Пишаюся я мамою своєю, Люблю її, красиву і струнку!

10.Немає кращого нічого, як волошки в житі. В них така чарівність і краса своя. Кращої, як мама, теж немає в світі! На волошку схожа матінка моя.

11.Півонії яскраві, кольорові. У них життя буяє і цвіте. На маму схожі квіти ці казкові. Я хочу, щоб дізнались всі про те!

12.Троянда — диво! Що є красивіше!
Погляньте скільки радості цвіте!
Троянди й мама в світі наймиліші,
Я хочу, мамочко, щоб знала ти про те!

                                  виходять четверо дітей з квітами в руках

Дівчинка

Моя нене найдорожча ,

Наймиліша в світі !

Прийми , нене , в своє свято

Від доні ці квіти .

Хлопчик

Кожна квітка тобі скаже ,

Як тебе кохаю ,

Кожна шепче , чого щиро

Я тобі бажаю .

Дівчинка

Ця фіалка тобі скаже ,

Що моє серденько

Б’ється щирою любов’ю

Все для тебе , ненько .

Хлопчик

Буду вчитись підростати ,

Виростать , мужніти .

Мамі буду дарувати

Я найкращі квіти.

            вбігають дівчатка – квіти  ТАНЕЦЬ КВІТІВ

1 квітка  Ми квіточки весняні
                 Учора зацвіли ,

                 Листочки , мов долоні

                 Угору підняли .

2 квітка  Ми вдячні рученятам ,

                 Що доглядали нас

                 І мрієм прикрашати

                 У школі кожен клас .

3 квітка  Красиво і світло у нашій світлиці

                 Квіти на вікнах стоять вогняні .

                 Сьогодні у школі матусине свято

                 І хочеться всіх привітати мені .

4 квітка  Вітаєм , вітаєм  матусю усі,

                 Як сонце , зігріє вона навесні .

                 Всі квіточки з нами згодні

                 привітать матусь сьогодні .

 інсценівка дівчаток з віночками дівчатка сідають в коло і плетуть віночки   

1 дівчинка

Я свою матусю так щиро кохаю ,

Що й розказати не вмію , не знаю .

2 дівчинка

Нема на цілім світі всім вам  признаюся

Кращої матусі , як моя матуся .

3 дівчинка

Моя наймиліша з усіх людей ненька .

Тиха , мов голубка , щира і миленька .

4 дівчинка

Мені все говорить щовечора ненька .

Що я українка , мов квітка , пишненька .

5 дівчинка

Не раз біля хати сяде моя мати

Про славне минуле мені розказати,

І слухаю радо довгенькі години

Про князів , гетьманів, вождів України ,

І про тих героїв , що за її волю

Голови поклали в широкому полі .

6 дівчинка

Як то цеє гарно Бозя в небі склала ,

Що мені й Оленці й Тані

Всім нам маму дала .

                                             ТАНЕЦЬ З ВІНОЧКАМИ

Учениця

Ми любимо квіти збирати в гаю ,

Ми любимо рідну матусю свою ,

Ми любим танок і гру гомінку ,

Охоче співаємо пісню дзвінку .

                                                   ПІСНЯ

Учень. Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги

             І з тебе починається життя.

             Усі стежки від рідного порогу

             Ведуть твоїх дітей у майбуття.

Учень. Матусю мила, найрідніша в світі,

             Ти наше сонце щире і ясне.

              Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,

              Твоя любов дитину не мине.

Учень. Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,

              У світ ведеш і думаєш про всіх.

              Найбільше щастя – мати для дитини!

              Її любов і ласка, щирий сміх.

Учень. Ти наше сонце лагідне, привітне

              Від тебе ласка, щедрість і тепло.

              Нехай сьогодні усмішкою квітне

              Твоє лице, щоб радісно було.

Учень. День Матері і день весни ясної.

             Квітує травень, бджілкою дзвенить.

             День Матері – Мадонни пресвятої!

             Для тебе пісня хай у світ летить.

Пісня «Мамо, мамочко моя»

Заходить дівчинка Мрія

Нічого не може у світі цім жити

Без сонця ясного, дощу і тепла.

Людині ще треба на білому світі,

Щоб мрія висока у серці жила.

            Заходить дівчинка Доброта

Доброта – це велика сила.

Людина в світ приходить для добра,

Щоб в світі цім добро творити.

Вам зрозуміти, діточки, пора

Що в серденьку з любов’ю треба жити.

Заходить дівчинка Любов

Любов – найбільше в світі почуття!

Вона не має меж – безкрая!

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає.

У серці матері така любов живе,

Як Всесвіт, безконечна і велика.

Вона рікою дивною пливе,

І не скінчиться, поки в мами й віку.

Заходить дівчина Радість у яскравому вбранні

Радість.  Я – Радість! Як без мене жити?

                Я з задоволенням іду до всіх!

                Веселим жартом можу насмішити,

                Люблю здоровий, життєдайний сміх!

                Я сонечком серця вам наповняю,

                 І задоволення та щастя теж несу.

                 Потрібна всім, про це я добре знаю,

                 Бо ж у життя приношу ще й красу.

                 Люблю я дуже, щоб іскрились очі,

                 І щоб життя в вас радістю цвіло.

                 Я бачити веселими вас хочу,

                Щоб з серця променилося тепло.

                Я – Радість! Як без мене жити?

                Тому й прийшла сьогодні я до всіх.

                Щоб в свято Мами вас розвеселити,

                Подарувати вам веселий сміх.

Учениця.  Любов і Радість, Мрія і Надія

                   Щодня у кожнім серденьку живе.

                   Від почуттів таких душа світліє

                   І хочеться творити щось нове.

                   І хочеться добро усім робити,

                   Назвати кожного і рідним, й дорогим.

                   І прагну я чарівний світ любити

                   Та жити у гармонії із ним.

                   Сьогодні свято мами дорогої

                   А мама є у всіх або була.

                   Вклоніться всі до матінки святої,

                   Бо кожному вона – життя дала.

виходять 3 пари по 3 учнів

1. Хто тебе так щиро любить ,

   І вбирає і голубить .

   І кладе у постіль спати ? МАТИ

2. Хто стеріг тебе від злого ,

    Відмовляв собі усього ,

   Щоб тобі віддати? МАТИ

3. Хто тебе узяв за руку

    І до школи на науку

    Вів . щоб розуму навчати ? МАТИ

Хлопчик

Я прокидаюся рано –

Й зразу , хоч ще не встаю ,

Тільки спросоння погляну ,

Бачу матусю свою .

Дівчинка

Мати – досвітня пташина

Здосвітув віч не зімкне ,

Ходить по хаті навшпиньки ,

Щоб не збудити мене .

Хлопчик

Мати – то сонечко рідне ,

Сонечко , ясне , земне ,

Слово її заповітне

Гріє і живить мене .

1 дівчинка

Мамо рідна , добра , мила !

Як іще назвать тебе ?

Це для мене ти пошила

З шовку плаття голубе .

2 хлопчик

Ти мені читаєш книжку ,

Хочеш розуму навчить .

Ляжу спати – ходиш нишком ,

Щоб мене не розбудить.

3 дівчинка

Захворію хоч злегенька –

Цілу ніч не будеш спать .

Тож , дозволь , тебе рідненька ,

За усе поцілувати !

                             ПІСНЯ ПРО МАМУ

1.Мати, матінка, матуся,

Мама, мамочка, мамуся,

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя!

2.Підняли мене з колиски

 Ніжні руки мами,

Берегли від горя-лиха

Днями і ночами.

3.Вчили на землі стояти,

 І ходити вчили.

І коли бувало важко,

Додавали сили.

4.Працьовиті та невтомні,

  Ласкою зігріті.

  Руки мамині для мене

  Найсвятіші в світі.

1- й: Мама – це найрідніша людина,

        Маму ніхто не замінить мені.

        Мама – це подарунок від Бога,

        Кожній дитині, що живе на землі.

2-й: Лиш відкрию очки сонні –

        Мама скаже: «Здраствуй, доню!»

        Де така ще мама є?

        Мама – сонечко моє.

3-й: А коли болить голівка, -

      Мама в мене перший лікар.

     Де така ще мама є?

     Мама – сонечко моє.

4-й: Не шкодує мама часу,

       Все розказує про Спаса.

       Де ще така мама є?

       Мама - сонечко моє.

5-й: Добре нам з мамою жити,

       Як же мами не любити?

       Де ще така мама є?

     Мама – сонечко моє.

6-й: За все, що маю дякую я Вам,

       Моя матусю золота.

       Ви мій найбільший в світі скарб.

        Для вас співаю нині я.

 Пісня__________________________________________________________

1-й: Хто найбільше із усіх

       Любить нас, дітей малих?

       Хто про нас найбільше дбає,

       Хто нас щиро доглядає?

       Хто скажи маленький брате?

Разом: Мати!

2-й: Хто готує їсти нам

      Хто не раз не їсть не сам?

      Хто нас чеше і вмиває?

      Хто в чисте плаття зодягає?

      Хто із вас це буде знати?

Разом: Мати!

3-й: хто, як щось у нас болить,

     Цілу ніченьку не спить?

     Хто найкращу казку скаже,

     Як дитина спати ляже.

     Хто співає їй з легенька?

Разом: Ненька!

4-й: Хто до школи перший раз

       Відпровадив з дому нас?

       Хто нам книжку дав й у руки.

       Заохотив до науки,

      Вчив трудитись – працювати?

Разом: Мати!

5-й: Хто за руку нас веде,

       Як у свято в церкву йде?

        Хто молитви нас навчає,

       В Бога долі нам благає,

       Хто вчить старших поважати?

Разом: Мати!

6-й: Хто життя свого за нас

       Не жаліє в кожен час?

       Хто нас вчить у світі жити,

       Вірно рідний край любити,

      Рідну мову шанувати?

Разом: Мати!

7-й: Браття, сестрички мої,

       Не забудьмо ж слів її!

       Нашу матір звеличаймо,

       Шану, дяку їй віддаймо!

Разом: Рідна мамо!

8-й: Нам з тобою рай – цей світ!

       Нам живи багато літ!

Пісня__________________________________________________________

Частівки.

                       Вас із святом ми вітаєм

                       Неповторним, весняним,

                       І частівки проспіваєм

                       Мамам рідним, дорогим.

.

                             Мамо, мамо! На роботі

                             Дуже довго ти була!

                             Наша киця вже в турботі:

                             Чи ти «Віскас» принесла?

В кухні віник я шукав,

У кімнаті підмітав.

Залишилося від нього

Три соломини усього.

                              В перший раз всім на біду

                              Вимив я сковороду.

                              Потім татко тиждень весь

                              Мив мене та плакав десь.

Підгоріли суп і каша,

Сіль насипана в компот

Повернувся батько Саша

Із відпустки до турбот!

                              Я для мами так старався – 

                       «Молодців» шість получив,

                       Аж мій ґудзик відірвався,

                       То я сам його пришив.

                       Та хіба не допомога?

                       Я для мами посуд мив!

                       Потім вимив ще й підлогу –

                       Всіх сусідів затопив.

                       Я для мами так трудився,

                       У тазок води налив.

                       Наш будильник запилився,

                       То я з милом його мив.

                       Ми салат святковий з братом

                       Готували мамі в свято.

                       Коли котик скуштував

                       Цілий день і ніч нявчав.

                       Раз у рік на свято мами 

                       Я у руки віник взяв.

                       Залишилося від нього

                       Три соломинки усього.

                       Шили разом ми із татом

                       Подарунок мамі в свято.

                       Мало бути у нас плаття,

                       Вийшла стрічка в коси Насті.                     

Ой,сьогодні в мами свято

І на кухні у нас тато.
Тато так обід варив,
Мало кухні не спалив.

Аня мамі помагала
І на кухні прибирала.
Так посуду вона мила,
Що тарілки перебила.

Наймиліші, найдобріші

Дуже любимо ми вас.

А тепер ловіть скоріше

Поцілуночки від нас!

Ми частівки вам співали
Чи сподобались,чи ні
А тепер ми вас попросим,
Щоб поплескали усі!

1 Дівчинка

Коли буду мамою,буду бізнес-леді я!
Діловий костюм вдягну, на роботу я піду!
Буду в банку працювати -
Гроші буду рахувати!
2 Дівчинка

Коли буду мамою,

Буду всім коханою.

Вечір, вся родина вдома,
Прожену я свою втому,
діткам казку розповім
любим та маленьким,
У неділю я у парк
Поведу рідненьких!
3  Дівчинка

Коли буду мамою-
Буду дужевправною!
Всі ще сплять, а я на кухні
Тістечка готую пухкі.
Смажу курку до сніданку
Нагодую всіх я зранку!
Щоб уся моя родина
Була здорова і щаслива!
4  Дівчинка:

Коли буду мамою
Буду дуже доброю!
Буду діток цілувати,
Разом з ними міркувати:
І про зорі, і про сонце,
що заглядає у віконце.
5  Дівчинка

Коли буду мамою,

Буду я веселою,

Будемз діткамигуляти,
Пісні весело співати!
6 Дівчинка

Коли буду мамою
Буду господинею!
Найкращий то мій дім,
Міста вистачить усім!
Для дітей кімнат багато -
Не життя , а просто свято!
7 Дівчинка:

Коли буду мамою
Буду дуже модною!
Червоним губи намалюю,

Очі гарно нафарбую,
Сукню одягну бузкову,
Чобіточки кольорові!
Як побачать мої дітки,
Скажуть:МАМО,ТИ МОВ КВІТКА! 

Діалог доньки з мамою

- Ой чого ж це, мамо, у вас коси білі!

А були ж ті коси чорними колись…

- Вибілила коси тяжка доля, доню.

Не на коси – в серце ти моє дивись.

- Та у вашім серці стільки віри, мамо!

А любові скільки! Вистачить на всіх.

- Що ж, бери, дитино, і живи так само,

Щоби в твоє серце не вселився гріх.

- Та чи зможу жити так, як Ви, матусю?

Чи зумію щиро я усіх любить?

- Знаю я, що зможеш, якщо будеш в Бога

Кожен день в молитві помочі просить.

- Дякую Вам, мамо, за усе, що маю,

За благословення, за любов без меж

- Кожен день твій доню, я благословляю,

І тому щаслива в світі ти живеш.

Діалог сина і мами

Син. Скажи, матусенько, мені,

          За що мене ти так кохаєш?

          Ти бережеш мене у сні

          І вдень мене все доглядаєш.

Мама: Люблю тебе, бо чемний ти,

             Бо слухаєш мене завжди

             І любиш рано в школу йти.

             Люблю тебе, що ти веселий,

             Мов ластів’ятко чарівне,

             Але скажи мені, маленький, -

             Чому так любиш ти мене?

Син: Таж ти не раз не спиш у нічку,

          Як захворію я коли,

          Не раз твої молитви щиро

          За мене в небо попливли.

          За все тебе я люблю, нене,

          Люблю матусю я свою.

          Я і сказати не умію,

          Як я тебе люблю, люблю!

Учень. Матусю, рідна, наймиліша,

              Тобі я шлю свої вірші.

              Ти за усіх найкрасивіша,

              У тебе сонечко в душі.

Учень. Ти найдобріша, рідна мамо,

              Ти все прощаєш дітлахам.

              Тобі, матусенько, так само

              Я всю любов свою віддам.

Учень. Ти з нами поруч – в хаті тихо,

              Так затишно і добре нам.

              Є місце радості і сміху,

              Веселим віршам і казкам.

Учень. Коли ти поруч, рідна ненько,

              Нічого в світі не страшне.

              І б’ється рівно в нас серденько,

              Біда і горе всіх мине.

Учень. Нічого кращого немає,

              Коли маленького тебе.

              Матуся рідна обнімає,

              Покаже небо голубе…

Учень. Або у темнім небі зорі,

             Що кличуть у далеку путь.

             Поля безмежні, неозорі,

             Що в казку нас, малих, ведуть.

Учень. Всього нас матінка навчає,

            Щоб добрі, чемні ми були.

            Любов’ю щиро зігріває,

            Щоб ми в цей світ людьми ішли.

Учень. І вчить завжди добро творити,

             Веде за руку в майбуття.

             Ну, як же маму не любити,

             Вона ж мені дала життя.

Учень. Вона ж мені цей світ відкрила,

             Чарівний, дивовижний світ.

              Дала мені, малому, крила,

              Щоб я відправився в політ.

1.Мама! Мама! - гарне слово,

Тільки скажеш - все готове!

-Мамо, кашки! - кашка є.

-Мамо, чаю! - вже наллє.

-Мамо, спатки! - вже роздітий,

І у ліжку, і укритий.

2. -Мамо, ніжку зав’яжи!

-Мамо, казку розкажи!

Мама! Мама! - гарне слово!

Тільки скажеш - все готове!

1. О, Матінко !

Любити так , як любиш ти ,

Ніхто не вміє на землі .

Тому ми всі – дітей гурток –

Сплітаємо тобі вінок

З найкращих квітів навесні .

Тому при гомоні пісень –

Святкуємо твій , мамо ,день .

2. О, Матінко !

Травневий блиск , травневий чар

І квіти з рідних піль і лук .

Приносимо тобі як дар ,

І хилимось до твоїх рук .

Ти – сонечко для наших віч

Весь довгий вік – і в день і в ніч .

Тому в неділю цю святу

Тобі приносим яр-красу

При звуках дзвонів і пісень

Святкуємо твій , мамо , день .

3. О,Матінко !

В любові і подяки день

Прийми від нас дітей привіт

Під звуки радісних пісень .

Ми просим з глибини сердець ,

Щоб добрий Бог , щоб Бог отець

Тобі багато щастя дав .

Щоби тебе нам зберігав

Сто літ , сто літ.

                    ПІСНЯ

1. Пам’ятаймо , любі діти ,

   Пам’ятаймо , завжди з нами ,

  Що для нас в усьому світі

  Найдорожчі наші мами .

2. Нам, маленьким і дорослим ,

   Все дають вони з любов’ю :

   Ніжне серце , світлий розум

   Силу нашому здоров’ю .

3. Як вставали ми на ноги ,

   Перший крок наш був до мами !

   Радість маєм чи тривогу

   Серце мами завжди з нами .

4. Де сини її і дочки –

    Завжди там вона думками .

    Пишем в класі ми на дошці

    Наше перше слово – мама

                       Пісня

1.Ми хочем привітати мам –

Уклін від нас найнижчий вам.

За Ваші руки золоті,

За все, що є у нас в  житті.

2.Спасибі, вам рідні, за усмішки ваші

За ночі недоспані, зварені каші,

За руки невтомні, що нас доглядали,

За те, що пісень колискових співали.

3.Бажаємо усім вам щиро
Тепла, здоров’я, щастя, миру!
І світла, радості щодень
Та щирих слів, нових пісень!

4.Хай сонечко для вас сміється,
А вам усе в житті вдається.
І хай панує в світі знов
Надія, Віра і Любов.

5.Щоб усмішками ви цвіли
Й завжди веселими були!
Й до вас приходили, мов казка,
Тепло, любов, надія й ласка.

6.Бажаєм вам 100 років жити
Без горя, сліз і без журби.
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многії літа і назавжди.

7.Хай дзвенить повсюди пісня

Про найкращих наших мам!

Ми за все, за все на світі

Щиро дякуємо вам!

Вчитель.  

                   Для почуттів найкращих на землі

                   Створили люди сотні добрих слів.

                   Таких як щирість, ніжність. Їх багато.

                   Це – милосердя, спокій, чистота,

                   Це – вірність, співчуття і доброта,

                   Любов, надійність. Всіх і не назвати!

                   Та і навіщо, коли є одне,

                   Що вмістить все це? Слово головне –

                   Мама.

Зі святом вас, любі, милі, ніжні, рідні! Хай ніколи наші діти не засмутять вас! Нехай приносять з собою тільки радість і щастя, а якщо колись з’являться сльози на ваших очах, то нехай то будуть сльози радості і гордості за наших дітей!

1.Поклін тобі, тобі рідненька!

   В цей день великий , люба ненько ,

  За ті важкі години ранні ,

  За золоте твоє серденько

Що все віддала б в любім зриві ,

 Щоб тільки ми були щасливі .

2. Дарунків , золота не маєм

   Щоб до ніг тобі зложити.

  Однак тут , спільно присягаєм ,

  Що доки тільки будем жити ,

  Любов сердець своїх маленьких

  Тобі дамо , кохана ненько !

ВАЛЬС З МАМАМИ 

« Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний»

В. О. Сухомлинський

Епіграф:   Ми прийшли у світ, щоб жити,

       Щоб сміятись і радіти

       У довкіллі чарівнім

       Всі на просторі зеленім.

       Це життя, це справжня казка.

       Ллється музика і сміх.

       Ти ж, запам’ятай, будь ласка,

        Неповторний серед всіх.

1 уч.: У кожного в житті своя дорога.

І кожен з нас по цій дорозі

назустріч долі йде.

І Бог дає людині в спадок талант,

Який ніде й ніколи не пропаде.

2 уч.: «Творить добро,нести тепло в серця дітей,

І розум сповнювати казкою природи»,-

Такий девіз у видатного педагога

На ймення Сухомлинський,

Бо Вчитель він від Бога.

3 уч.: Сьогодні слово поведем

Про вчителя – творця дитячих мрій,

Про відданого сина України,

що жити й працювати

З любов’ю в серці вмів.

4 уч.: Україна – свята земля,

Не тільки хлібом славиться й піснями.

Ми пригортаємось до неї ,як до мами.

Вона і силу, і наснагу нам дає

І вчителів славетних нам плекає.

5 уч.: Із рідної природи,

Із степів широкополих

Черпав Великий Педагог

ЗНАННЯ … і ніс їх до дітей , до школи.

6 уч.: Він наш  і вчитель , і порадник,

І для дітей, батьків , і вчителів –

Високих істин він наставник.

                       Пісня

1 ведучий : В. О. Сухомлинський народився у селі Василівка  Онуфріївського району Кіровоградської області у незаможній сім’ї. Тут він вчився у місцевій семирічці, де був одним із кращих учнів.

2 ведучий: Він ріс серед чудової природи, прислухався до шепоту степової трави, дзюрчання струмочків , співу пташок, дихання вітру. Він жив у гармонії з природою і зумів пронести це через усе своє життя.

7 учень: Ідіть у поле, чи в садок,

У ліс, чи до струмочка.

Відчуйте серцем ,як до вас

Загомонять струмочки.

І вітер в полі , дощик з хмар,

І бджілка на ромашці,-

Вас поведуть з собою враз

В красу природи – казку.

1 ведучий: Сходинку за сходинкою долав молодий хлопець шлях до свого творчого злету : Кременчуцький та Полтавський педагогічні інститути, вчителювання в Онуфріївській середній школі за фахом вчитель української мови та літератури…

2 ведучий: Але… Не оминула В. О .Сухомлинського  Велика Вітчизняна війна.

З 1941 року він – політрук роти у діючій армії , а в 1942 році був тяжко поранений .

8 учень: Учитель. Школа. Діти.

Та ось війна закреслила усе .

І вже воєнний політрук

у бій під Ржевом йде.

Він словом піднімати міг

Бійців усіх в бою.

Та вража куля настига

солдата у бою.

1 ведучий: Із 1942 по 1944 роки Сухомлинський – директор школи в м. Ува

Удмурдсько ї АРСР , а коли закінчилася війна – повернувся на рідну Кіровоградщину.

2 ведучий: У 1948 році В. О. Сухомлинський призначений директором Павлиської середньої школи. Тут починається новий етап розвитку його професійної майстерності.

9 учень: Учителю, перед ім’ям Твоїм

Хочу вклонитися до ніг Тобі.

Що ти зумів премудростей навчити

Усі народи на землі.

1 ведучий: Торкаючись словом дитячої душі він мовить: «З малих років учись жити так, щоб тобі було добре, приємно, коли робиш добре для людей, і неприємно , коли зробив щось погане , негідне».

10 учень Коли з добром у серці ти живеш,

То і навкруг усе стає добрішим.

І світу доброти немає меж,

Як добре дарувати його дітям.

11 учень: Якщо добро , посіяне у серці,

Дасть урожай нам щедрий і багатий,

Тоді ми можем впевнено сказати:

«Творіть добро - воно у силі зло перемагати!»

2 ведучий: Вчитель – Сухомлинський спрямовує дітей до рідного вікна,

над яким щебече соловейко, до чистої криниці, що напуває спраглих, до вічної тополі, вічної, як наша Україна.

1 ведучий: В. О. Сухомлинський – знаменитий педагог, златоуст. Він написав

близько 50 книг, 500 статей, 1500 казок для дітей, 818 друкованих

видань. Його творчість сповнена любов’ю до природи, до рідного

краю, до людей.

2 ведучий: Всього 52 роки судилося прожити великому майстру слова,

вчителю, пораднику. Але за цей короткий час він зумів

виховати та навчити сотні дітей , привити їм любов до матінки –

природи, до рідної землі, до людей.

Вчитель 1:  А зараз ми пропонуємо переглянути інсценізації дитячих оповідань автора . Тож до вашої уваги оповідання:

 «Бо я – людина»

Автор: Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

Батько:  Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

Автор: Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

Хлопчик: Дідусю, ви не бачили тут каменя?

Дідусь: Я прибрав його з дороги.

Хлопчик: Ви також спіткнулися й забили ногу?

Дідусь: Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

Хлопчик:  Чому ж ви прибрали камінь?

Дідусь:  Бо я — людина.

Автор: Хлопчик зупинився у задумі:

Хлопчик: Тату, а ви хіба не людина?

 «Найласкавіші руки»

Автор 2: Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилась в юрбі. Загубилась і заплакала.

Оля: Мамо!.. Де моя мама? (до дівчинки підходять люди)

Автор 2: Люди оточили дівчинку й запитали.

Учень 1: Як тебе звуть дівчинко?

Оля: Оля.

Учень 2: А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

Оля: Маму звуть… мама… матуся.

Автор 2: Люди всміхнулись. І знову запитали.

Учень 3: Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

Оля: Очі у неї… найдобріші…

Учень 1: А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

Оля: Коси… найкрасивіші…

Автор 2: Знов усміхнулись люди та й запитали.

Учень 2: Ну, скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.

Оля: Руки у неї… найласкавіші.

Автор 2: Пішли люди й оголосили по радіо:

«Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки».

І мама знайшлась (мама виходить і обіймає доньку).

 Вчитель 1: Інсценізація оповідання:

«Сива волосинка»

Автор: Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.

Хлопчик:  Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, – сказав Михайлик.

Автор: Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.

Хлопчик: Мамо, – сказав Михайлик здивовано, – у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три…Чого це посивіла ще одна волосинка?

Мама: Від болю, – відповіла мати. – Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка…

Хлопчик:  А від чого ж у вас боліло серце?

Мама:  Пам’ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла.

Автор: Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:

Хлопчик: Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

 Учениця 12: Якщо говорити між нами…

Якщо говорити між нами…

То все починається з мами

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші маленькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери,

Й слово

І зроблена разом обнова

Якщо говорити між нами…

Якщо говорити між нами…

Учениця13: Мамині руки…

Мамині руки – щедрі, робочі,

Втоми не знають з ранку до ночі.

Вранці, коли ще усі спочивають,

Мамині руки – ніжні і милі –

Воду ранкову з криниці носили

Діти плескались, діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались.

6. Інсценізація оповідання «Яблуко в осінньому саду»

Вчитель читає слова автора.

Автор:  Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко. Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

Оля:  Як воно тут збереглося?

 Ніна: Зараз ми його зірвемо.

Автор: Кожній хотілося потримати його в руках. Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

Оля: Хай тобі буде яблуко, Ніно...

Автор: Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому.

Ніна: Хай тобі буде яблуко, Олю...

Автор: Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані. Віддали їй яблуко.

В маминих очах сяяла радість. Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

 Вчитель 1: До вашої уваги інсценізація оповідання В. Сухомлинського:

«Скажи людині «Здрастуйте!»

Автор 4: Лісовою стежечкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко стукає дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині. Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся з ціпком.

Син: Тау, куди вона йде?

Батько: Зустрічати або проводжати (батько усміхається).

Батько: Ось як ми зустрінемось з нею то ти скажи їй одне – однісіньке слово: «Здрастуйте!»

Син: Навіщо ж їй казати це слово? Вона ж зовсім нам незнайома.

Батько: А ось зустрінемось, скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. побачиш, що станеться. Ось і бабуся.

Син: Здрастуйте!

Батько: Здрастуйте!

Бабуся: Здрастуйте! (бабуся усміхається)

Автор 4: І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. В кущах заспівали пташки – раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика легко – легко стало.

Син: Чому це воно так?

Батько: Бо ми сказали людині: «Здрастуйте!»

14 уч.: Шануймо пам’ять про людину,

Що носить гордо Вчителя ім’я.

Хай проросте зерно любові,

Посіяне в дитячії серця!

В.О.Сухомлинський  дуже бажав, щоб діти зростали добрими , чуйними, талановитими. То ж читайте  його твори, збагачуйте свої знання. Співайте шану педагогові-творцю.

                                    Заповіді творчої особистості:

-           Будь господарем своєї долі.

-           Досягни успіху  в тому, що ти любиш.

-           Розвивай творчі здібності.

-           Роби  свій внесок  у спільну справу.

-           Будуй взаємини із людьми на довірі.

-           Культивуй  у  собі  сміливість.                                                

-           Піклуйся про своє здоров’я .                         

-           Намагайся мислити позитивно.                       

   Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.

                                                    В.О. Сухомлинський

      Відкрити в кожній людині творця, поставити її на шлях самобутньої творчої, інтелектуально повнокровної праці – це завдання стає нині першочерговим у практичній роботі.

                                                      В.О.Сухомлинський

         Якщо Ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогника своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини. Якщо Ви не вмієте творити, або вам здається пустою забавою спуститися до світу дитячих інтересів, - нічого не вийде.

                                                           В.О.Сухомлинський

Роки дитинства – це перш за все виховання серця. Виховання – це не поєднання заходів і прийомів, а мудре спілкування дорослого з живою душею дитини.

В.О.Сухомлинський

Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено,створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона творець; її розумова діяльність – творчість.

В.О.Сухомлинський

Серце віддаю дітям

В.О.Сухомлинський

А зараз послухайте вірш Г.Орла  «Шана педагогу-творцю».(Читають діти.)

                          15.Василь Сухомлинський,

                          Учитель народний  по праву.

                         Як нам його не любить!

                          Він наша гордість і слава.

                          16.Учитель, герой і поет,

                          З серцем палаючим Данко,

                          Справжній поет-гуманіст

                          Щастя творив до останку.

                          17.Світлі ідеї його

                          Вічні, як води Дніпрові.

                          Наш видатний педагог

                          Повен добра і любові.

                          18.Дітям життя присвятив,

                          Все їм віддав без вагання,

                          Він їх безмежно любив,

                          Знав їх сердець поривання.

                          19.В  спадщину нам залишив

                          Чисті джерела науки,

                          Нас з тих джерел напоїв

                          Духом незмірно високим.

                         20. Він залишив назавжди

                          Слід після себе у світі,

                          Слід той не зможуть змести

                          Сиві і славні століття.

                          21.Шану творцю віддає

                          Юних творців покоління.

                          Як в Сухомлинського, є

                          В нього талант і горіння.

                          22.В школах дитинство дзвенить

                          Щастям яскравим, як спалах.

                          Вересень тихо бринить

                          Росами срібними в травах.

1 ведучий. В.О.Сухомлинський все своє життя віддавав серце дітям. Ростіть справжніми людьми і пам’ятайте настанови  Учителя, його поради Він сто порад нам, друзі, залишив.

                           23.Вони потрібні в праці і в житті,

                           Для нас, як скарб, його поради ті.

                           Ім'я  його відоме в цілім світі,

                           Він з нами завжди: в серці й на вустах.

                           Він серце до краплини віддав дітям,

              Він був, він є, він житиме в віках!

23.а Добро і людяність плекайте в душах,

Аби між вами не було байдужих,

Щоб ви спішили радість принести,

Даруйте людям радість і тепло,

І не скупіться на слова ласкаві,

Щоб добрим людям добре скрізь було,

Щоб людяність цвіла у кожній справі.

2 ведучий. Все своє життя Сухомлинський працював у школі з дітьми. Тому він склав 10 правил: чого не можна робити. Послухайте і запам’ятайте їх.

10 ПРАВИЛ: ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ

1 Не можна ледарювати, коли всі працюють,

2 Не можна сміятися над старістю і старими людьми, про старість треба говорити тільки з повагою.

3 Не можна заходити в суперечку з шанованими і до­рослими людьми, особливо зі старшими.

4 Не можна виявляти незадоволення тим, ,що в тебе немає якоїсь речі.

5 Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі.

6 Не можна робити того, що осуджують старші.

7 Не можна залишати старшу рідну людину одинокою

8 Не можна збиратися в дорогу не спитавши дозволу і поради у старших.

9 Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

10 Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літ­ня людина, тим більше жінка.

 VІІ. Заключна  частина.

24 .Цей світ, як казка, як безмежне диво! Захоплює, дивує, кличе ввись. Життя чарівне, я така щаслива, І ти до цього світу придивись.

          25.В душі одразу сонечко засяє

І забринить проміння доброти, Бо світ нас всіх, як мати пригортає, Лиш серденько відкрий до світла ти!

26.Якщо людина добре серцемає,          

Вона іде у світ добро творить.

В її очах любов і ласка сяє,

Така людина сонечком горить!

Вчитель. Будьте і ви, дітки, як маленькі сонечка. Творіть добро і вам відповідатимуть  любов'ю і щедрістю. Та й будуть на нашій планеті Земля мир і злагода (діти хором).

 «Соловей і Жук»

Автор :У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.

Соловей припинив свою пісню та й каже:

Соловей: Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.

Автор: Жук гідно відповів:

Жук: Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.

Соловей: Ну й мудрець! . — Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запитаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто ні.

Автор: Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:

Соловей: Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі

Жук:  Солов’я чи Жука?

Дівчинка: Хай собі будуть і Соловей, і Жук,-  відповіла дівчинка. 

Автор Тоді подумала й додала: 

Дівчинка: Як же можна без Жука?

Два метелики

(казка)

Автор: Над зеленим лужком літали два метелики. Один білий, а другий червоний. Зустрілися, сіли на зеленому листочку та й хваляться. Білий метелик говорить:

Білий метелик : Мої крильця найкрасивіші, бо я схожий на білу хмаринку.

Автор: А червоний метелик і собі хвалиться:

 Червоний метелик : Ні, мої крильця красивіші, бо я схожий на сонце.

     Автор: Зайшло сонце, настала ніч. Обидва метелики посіріли.

Пелюстка і квітка

(казка)

Автор: На грядочці виросла гарна квітка жоржини. Біла, як мармур, духмяна. Літають над нею бджоли і джмелі, беруть нектар. У квітці сорок дві пелюстки. І ось одна з них загордилася:

Пелюстка: Я найкраща. Без мене і квітка не квітка. Я найголовніша. Ось візьму й піду – що мені?

Автор: Напружилася, вилізла з квітки, скочила на землю. Сіла в кущі шипшини й дивиться, – що ж квітка робитиме? А квітка байдужки собі, усміхається сонцю, згукує до себе бджіл і джмелів.

Ішла собі Пелюстка. Аж зустрічає Муравлика.

Муравлик: Ти хто?

Пелюстка:  Я – Пелюстка. Найкраща. Найголовніша. Без мене квітка не квітка.

Муравлик: Пелюстка? Знаю пелюстку я в квітці, а на двох тоненьких лапках не знаю.

Автор: Ходила Пелюстка, ходила до вечора і засохла. А квітка цвіте.

Ось така, бачте, казка. Квітка і без однієї пелюстки квітка. А пелюстка без квітки – ніщо.

 Фіалка і бджілка

(казка)

Автор: Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.

Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.

Бджілка:  Чому це ти, фіалко, зажурилася? Чому квітку свою закрила? .

Фіалка:  Ой, лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.

Прилетіла бджілка додому. І справді, пішов дощ.

   Лисиця й миша

Автор: У Лисиці народилося п’ятеро малят. Дуже любила їх Лисиця. Щодня ходила на полювання й приносила їм що-небудь смачне: то пташку, то зайчика, то мишку, а то й жабеня чи жука Одного разу побачила Лисиця недалеко від своєї нори мишачу нору. Ледве встигла заховатися Миша з мишенятами. Сіла Лисиця біля мишачої нори й чатує:

Лисиця: «Все рівно вийдеш, Мишо, з нори, або діти твої вийдуть. Ось я і схоплю вас».

Автор: Довго сиділа Лисиця. Вже Миші й мишенятам їсти похотілось, а вона все сидить. Ось і надумала Мишка злякати Лисицю. Говорить їй з нірки:

Мишка:Лисичко, тікай, Вовк з лісу біжить.

Автор: А Лисиця тільки посміхається.

Миша знову говорить з нірки:

Мишка: Лисичко, тікай, бо мисливець іде з рушницею.

Автор: А Лисичка собі тільки посміхається.

Тоді Миша як крикне:

Мишка: Лисичко, Вовк до твоїх лисенят у нору поліз!

Автор: Лисиця побігла рятувати лисенят.

 Народився братик

Автор: В Оленчиної матусі народився хлопчик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик. Прокинулася вночы Оленка, бачить – схилилась мама над колискою та й співає колискові. Заворушилась заздрість в Оленчиній душі. Тепер, думає, мама вже не любитиме мене так, як раніше. Бо треба ж і Петрика любити.

Оленка:  Мамо, - ой, як люблю я вас…

Мама:  А чого ти мені це говориш? –  

 Автор: непокоїться мати.

Оленка: Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, ніж Петрика…

Автор:  Мама полегшено зітхнула й каже:

Мама: Піди, Оленко, Сонця запитай, як воно ділить своє тепло між людьми?

Автор: Вийшла Оленка та й питає. А Сонце каже:

Сонце: Для кожної людини – все моє тепло. Від першої до останньої іскринки.

                                        Навіщо кажуть «Спасибі»

Автор: Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко і хотілося пити. Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

Дідусь: Спасибі тобі, струмочку.

Автор: Хлопчик усміхнувся.

Дідусь: Чого ти усміхнувся, хлопче?

Хлопчик: Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові «Спасибі»? Він же не жива  істота і не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.

Дідусь: Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієшь, навіщо людина каже «Спасибі»? А знаєшь, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?

Автор: Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга.

Втрачений день

Автор: В одного батька троє синів – маленьких хлоп’ят.

Батько : Розкажіть, як ви сьогодні прожили день.

Юрко: Я сьогодні посадив дерево.

Батько: Ти сьогодні добре прожив день.

Миколка: Я сьогодні зайчика намалював.

Батько: Ти теж непогано прожив день,.

Петрик: Я сьогодні у м’яча грав… І морозиво з’їв.

Батько: У тебе сьогодні втрачений день.

Автор:  посмутнів батько.

                                                  ЇЖАК І МІСЯЦЬ

Автор: Ясно світить місяць. Вийшов зі свого будинку їжак. Тупотить ніжками по лісі, шукає поживи. Підходить до куща шипшини. Зірве червону ягоду та й наколе на голку. А кожух у нього колючий — багато голок. Уквітчався їжак червоними ягодами, повертається додому. На стежці калюжа. В калюжі — великий білий місяць. 

А їжак думає:

Їжак: "Яке велике яблуко. Зараз я наколю його на голку, а дома з’їм".

Автор: Хотів наколоти на голку, а місяць гойдається й сміється:

Місяць: Що це ти хочеш, їжаче?

Автор: Соромно стало їжакові. І потупцював він собі додому.

                                                Лисиччук-Першокласник

Автор: У Лисиці був син — рудий Лисиччук. Він навчався в першому класі. Щоранку мама проводжала Лисиччука-першокласника до школи.

Був Лисиччук не дуже старанний учень. Йому не хотілося зарані прокидатися, вмиватися, чистити зуби, снідати.

Одного разу Лисиччук подумав:

Лисиччук: «Не піду я сьогодні в школу». Мамо, 

Автор: жалібно прошепотів він уранці,

Лисиччук:  у мене зуб болить.

Автор: Він думав, що мама скаже: «Бідний мій Лисиччуче, лежи в ліжку, не ходи до школи, зараз я тобі солодкої кашки дам».

Але мама сказала:

Мама-лисиця: Зараз я сходжу по ведмедя — зубного лікаря. Він прийде і вирве хворого зуба.

Автор: Лисиччук перелякався. Кому це приємно, коли в тебе виривають зовсім здоровий зуб. І він сказав мамі:

Лисиччук: Мамо, в мене вже перестав боліти зуб. Я піду в школу. Але спочатку вмиюсь, почищу зуби й поснідаю.

Автор: Мама усміхнулась і сказала:

Мама-лисиця: От і добре, що недуга пройшла. А солодка каша вже готова.

                                        Рибка і жабка казка (по В. Сухомлинському)

Автор: У ставочку за ліском де латаття біле, Жабка разом з карасем жили не тужили. Плавали завжди разом, гралися у ладки, А це якось карасю і говорить жабка:

Жабка:«Щось я змерзла у воді, погріюсь трішки, Хай на сонечку мої нагріються ніжки, Трішки мушок наловлю і комах смачненьких, А ти поки не сумуй у воді саменький, Принесу й тобі комах на сніданок друже, А поки на берег йду бо замерзла дуже»

Автор: Швидко вилізла з ставка, на травичці сіла, А карасику таке бачити несила! І говорить сам собі:

Карасик:«Набридла водиця, Мокро й холодно у ній, можна й застудиться» Автор: Зирка заздрісно туди де жаба плигає, Мить і виплигнув з води. Сонце припікає! І пісок неначе жар, сушить бідну рибку, Жабка бачить біда з другом і на поміч швидко! Взяла в лапки карася, випустила в воду,

Жабка:  « Ох, карасик, не роби сам собі ти шкоду!»

Автор: А карасик так зрадів що лихо минуло, Каже:

Карасик: «Дякую тобі! Ой і щоб то було, Якби вчасно не прийшла мене рятувати, На гарячому піску мусив пропадати!»

Автор: І уже з тих самих пір із ставка не рветься, Зрозумів йому і так хороше живеться