Батькам 25 способів

25 способів дізнатися у дитини як у нього справи в школі, 

не питаючи, як у нього справи в школі

1. Що найкраще з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?

2. Скажи мені, що тебе сьогодні змусило сміятися?

3. Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?

4. Розкажи мені про саме класне місце в школі.

5. Яке саме дивне слово, яке ти почув сьогодні? Або, можливо, хтось щось дивне тобі сказав?

6. Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас в гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?

7. Кому ти сьогодні допоміг?

8. Чи може, хтось тобі сьогодні допоміг?

9. Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?

10. Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішою сьогодні?

11. Чи було тобі сьогодні дуже нудно?

12. Якби інопланетяни прилетіли в ваш клас і забрали когось із учнів, кого б ти хотів, щоб вони забрали?

13. З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?

14. Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.

15. Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?

16. Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?

17. Чого б тобі хотілося менше робити в школі?

18. З ким би ти в своєму класі міг вести себе краще?

19. Де ти найчастіше граєш на перервах?

20. Хто найсмішніший учень у вашому класі? Чому він такий смішний?

21. Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?

22. Якби завтра ти став учителем, що б ти зробив?

23. Як ти думаєш, може, хтось із вашого класу повинен піти зі школи?

24. Скажи мені про трьох різних ситуаціях, коли ти використовував олівець сьогодні в школі.

25. Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?

Як швидко вивчити вірш напам’ять?

дивитися тут

 Як працювати над задачею?

 1. Уважно читаємо задачу 2-3 рази, визначаємо головні слова.

 2. Записуємо коротку умову.

 3. Аналізуємо, що позначає кожне число і чи можна розв`язати задачу одразу.

 4. Якщо задача проста, пояснюємо як відповісти на питання.

 5. Якщо задача складна, продовжуємо аналізувати, складаємо схему  розв`язання.

 6. За схемою записуємо розв`язання з поясненням на кожну дію, вираз і повну  відповідь.

7. Увага! Відповідь починаємо записувати з числа.

ПАМ’ЯТКА 
роботи над помилками для учнів початкових класів 

Пам'ятай, що роботу над помилками необхідно починати з нового рядка


1. Пропуск, заміна букв.
Перепиши слово без помилки. Підкресли місце, де було припущено помилку. В дужках вкажи кількість звуків та букв в цьому слові. Поділи слово на склади, випиши голосні.

2. Перенос слова.
Випиши слово. Поділи його на склади. Вкажи всі можливі способи переносу.

3. Буквосполучення дж, дз.
Випиши слово правильно. Придумай 4 слова на те сполучення, в якому помилка. Вкажи всі важливі способи переносу цих слів.

4. Буквосполучення йо, ьо.
Після голосного пиши буквосполучення йо, після приголосного - ьо. Випиши слово. Придумай 4 слова на те буквосполучення, в якому є помилка.

5. Подовження приголосних звуків.
Випиши слово без помилки. Підкресли місце, де було припущено помилку. Придумай і запиши 4 слова з тим подовженим приголосним звуком, на який припущено помилку.

6. Букви я, ю, є, і, ь, що позначають м'якість приголосних звуків.
Випиши слово. Придумай 5 слів з м'якими приголосними. Підкресли букви, що позначають м'якість приголосних.

7. Ненаголошені голосні [є], [и], що перевіряються наголосом.
Випиши слово. Зміни його так, щоб ненаголошений голосний склад став наголошеним. Запиши перевірне слово. Підкресли букву ненаголошеного голосного.

8. Ненаголошені голосні [є], [и], що не перевіряються наголосом (словникові слова).
Подивись у словник, запиши слово правильно. Усно склади з цим словом речення. Випиши 4 слова з ненаголошеними [є], [и], що не перевіряються наголосом.

9. Сумнівні глухі приголосні звуки.
Випиши слово. Добери слово для перевірки - зміни його так, щоб після приголосного звука був голосний. Підкресли букву сумнівного приголосного.

10. Апостроф після б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї.
Випиши слово правильно. Придумай і запиши 4 слова з апострофом в корені слова.

11. Знаки в кінці речення (. ? !).
Склади речення правильно. Перебудуй речення у спонукальне (питальне).

12. Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї.
Випиши слово правильно. Придумай і запиши 4 слова з апострофом після префіксів, які закінчуються на приголосний.

13. Префікси роз-, без- (пишуться з буквою з).
Запиши 4 слова з тим префіксом, де в тебе помилка.

14. Префікси з-, с- (перед буквами к, п, т, х, ф пишеться префікс с).
Випиши слово правильно. Придумай 4 слова на припущену помилку, виділи префікс.

15. Написання префіксів і прийменників.
а) Випиши слова. Виділи префікс. Утвори від цього слова споріднені слова з різними префіксами.
б) Між словом і прийменником встав інше слово. Придумай речення з тим же прийменником.

16. Велика буква.
Випиши слово правильно. Запиши 4 слова на дане правило.

17. Суфікси - ськ, - цьк в українській мові пишуться з ь.
Запиши слово правильно. Запиши 4 слова з суфік¬сом -ськ, -цьк. Запиши їх. Правопис запам'ятай.

18. Префікси пре-, при- (префікс пре- пишеться тоді, коли його можна замінити словом «дуже»)
Випиши слово правильно. Придумай 4 слова на аналогічний правопис.

19. Правопис не з дієсловом.
(Не з дієсловом пишеться окремо, крім дієслів: нездужати, неволити, ненавидіти, нехтувати, недочувати, недосипати, недобачати).

20. Кома перед сполучниками а, але, що, щоб, ніж.
Придумай речення з тим сполучником, перед яким в тебе пропущена кома.

21. Відмінкові закінчення іменників.
Випиши слово, постав питання. Виділи закінчення. Визнач відмінок. Запиши 4 іменники у даній відмінковій формі.

22. Відмінкові закінчення прикметників.
Випиши слово, постав питання. Виділи закінчення. Визнач відмінок. Запиши 4 прикметники у даній відмінковій формі.

23. Особові закінчення дієслів.
Випиши слово. Виділи закінчення. Визнач дієвідміну - перевір правопис. (Букву є пишемо у закінченнях дієслів І дієвідміни; букву и - у закінченнях II дієвідміни). Запиши 4 дієслова у різних особових формах.

24. Правопис особових займенників.
Випиши займенник. Визнач особу, відмінок і число.

25. Помилка на невивчене правило.
Запиши слово правильно. Правопис запам'ятай. Склади речення з цим словом.

Як формувати в дитини потрібну звичку

Як формувати в дитини потрібну звичку

Ви ніколи не замислювались над тим, чому одні порядки встановлюються надовго, а інші залишаються безуспішними? Уявімо, що ви виховали в дітей позитивну звичку вчасно лягати спати, але при цьому вранці докладаєте величезних зусиль, щоби підняти їх з ліжка й відправити до школи без запізнення, потерпаючи від обурень і невдоволень, висловлених ними.

Чому так відбувається? Хіба б не було чудово, якби ми могли просто з'ясувати секрет формування постійних звичок?.. Виявляється, є один дієвий метод! Він ґрунтується на дивовижному дослідженні в галузі нейронаук і пропонує нам план вироблення будь-якої потрібної нам звички.

Програма формування звички

На думку фахівців, процес формування звички має форму замкнутої петлі, і, для того щоби створити будь-яку нову звичку, нам просто треба забезпечити наявність усіх її елементів.

Складові петлі звички:

• Умовний сигнал.
• Послідовність дій (шаблон).
• Нагорода (користь).
• Потяг (рушійна сила).

№ 1. Умовний сигнал

Сигнал – це пусковий механізм, який дає мозку команду перевірити, чи є встановлена процедура (послідовність дій) для подібної ситуації, і якщо вона є, то в цьому випадку мозок ініціює її запуск.

У деяких випадках пусковий сигнал для повторюваних завдань уже присутній. Так, наприклад, уранці, коли дзвонить будильник або ви піднімаєте дитину з ліжка, для неї це сигнал про необхідність братися за виконання ранкових процедур.

В інших випадках нам, можливо, треба буде спеціально створити такий сигнал – наприклад, коли дитина закінчує вечеряти, це може бути для неї умовним сигналом, що треба братися за домашню роботу.

Надзвичайно важливо зробити так, щоб сигнал був дуже конкретною подією і всі зацікавлені особи знали про те, що він відбувається.

Золоті правила для батьків

Золоті правила для батьків

Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.

У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини.

Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний.

Здійснитися в житті може лише активна дитина, Виховуйте людину дій , вчинку.

Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за дітьми право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.

Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.

Не змішуйте поняття "хороша" і "зручна" дитина! Хороша живе своїми думками і почуттями інших (тобто самостійна і чуйна). Зручна - це дитина, яку дорослі «пристосували» до себе - слухняна, підкоряється вимогам. безвольна.

Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...

Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.

Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...

Будьте відповідальними! Безпечність - механізм, який продукує борги перед долею дитини, перед її теперішнім і майбутнім. Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх діл.

Оцінюючи результат, вчинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те чим ви незадоволені, а скоріше на те, що вам подобається в ній, Не порівнюйте її з однокласниками з братиками чи сестричками. Діти усі різні!

Порівнюйте дитину в її динаміці - якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто, порівнюйте зростаючу особистість з самою собою Не ставтесь до дитини зневажливо. Зростаюча особистість повинна відчути свою значущість, навчитись поважати себе. Тільки за цієї умови з неї виросте людина з почуттям власної гідності, яка поважає тих хто її оточує.

10 речей необхідних кожній дитині

10 речей необхідних кожній дитині 

1. Дотик

 Тримайте на руках, обіймайте, масажуйте, гуляйте і танцюйте з дитиною. Ці дії заспокоюють, втішають і дають дитині відчути себе в безпеці, і здатних відкривати для себе навколишній світ.
2. Реагування

З постійністю реагуйте на плач, сміх, питання і все, у чому потребує дитина з любов'ю, турботою і особливою увагою. Це надає дитині безпеку і передбачуваність.
3. Взаємодія

Спостерігайте і відповідайте на сигнали дитини. Це говорить йому про те, що дитина для вас важлива і особлива. 
4. Спілкування

Розмовляйте і висловлюйте себе дитині. Використовуйте різні звуки, слова і рівні захоплення. Підтримуйте зоровий контактчас розмови, шепоту, спілкування.
5. Вжиття заходів

 Закрийте електричні розетки. Приберіть всі хімічні засобизаходи поза досяжністю дітей. Дайте відповідні і безпечні іграшки. Надавайте дитині безпечне місце для ігор і відкриттів.
6. Хвалити

Завжди надихайте дитину дізнаватися, вчитися і ділитися з іншими. Хваліть дитину часто і висловлюйте своє схвалення їх і їх вчинків.
7. Грати

 Гра-це метод, в якому дитина вчитися, веселиться, починає розуміти себе і спілкуватися з іншими. Кожен день надавайте
багато можливостей для позитивних, активних і відповідних ігрових ситуацій.
8. Читати

 Читайте, складайте, пишіть, дивіться і показуйте книги. Показуйте, як перегортаються сторінки. Ніколи не змушуйте дитину сидіти, поки ви читаєте. Продовжуйте читати, якщо хочете. Дитина вас почує. Читання допомагає дітям розуміти себе і їх оточення. Щоденне читання дітям практично найважливіше дія допомоги дітям бути готовими до школи.
9. Співати і танцювати

Співайте пісні і складайте смішні мелодії. Танцюйте і слухайте багато різної музики. Музика дає можливість провести особливочас з дітьми.
10. Безпека

Залишайте дитину тільки з тими людьми, кому ви довіряєте, з якими дитина відчуває себе в безпеці, комфортно,впевнено, і з якими він зможе вчитися і спілкуватися.

Віртуальні батьківські збори

Віртуальні батьківські збори

Діти ─ це щастя, створене працею вчителя та батьків

Виховує все: люди, речі, явища,

але перш за все і більше за все – люди.

А.С.Макаренко

     Народження дитини на світ – це справжнє диво! Але природа, даруючи життя, не завершує її розвиток і виховання. Це повинні зробити батьки й дорослі. Наскільки ми зуміємо виховати дитину, навчити співчувати, співпереживати, жити для іншого, – настільки вона стане людиною.

        «У процесі виховання людської особистості,– говорив В.О.Сухомлинський,– діє багато сил: по-перше, сім’я; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами і цінностями, з його знаннями, уміннями, життєвим досвідом; по-третє, колектив, який має могутню силу впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа виховання, тобто її самовиховання…» Яка ж цих сил має визначальний вплив на виховання особистості дитини? Без сумніву, два найефективніших для виховання людини інститути – школа та сім’я, кожен з яких може успішно виконувати свої функції тільки у тісному взаємозв’язку.

      Які ж складові виховної позиції особливо значущі? Яких типових помилок припускаємося ми, виховуючи дитину?

     Про ці та інші питання йтиметься в розмові на віртуальних батьківських зборах.

     Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім’ї
 особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє. Ніякий соціальний інститут не може створити конкуренції сім’ї за виховними можливостями, але сучасна сім’я зі своїми проблемами дещо дезорієнтована щодо ролі у вихованні своїх дітей. Побутує ряд помилок.

      По-перше, вузьке трактування окремими батьками своїх обов’язків стосовно дітей. У багатьох випадках сім’я перетворюється на пункт матеріального забезпечення, де головним завданням є одягнути, нагодувати, відправити до школи, у секції чи гуртки.

     По-друге, на жаль, нині батьки продовжують ототожнювати повчання з вихованням, нав’язуючи власну думку про те, що потрібно робити, а що ні. Насправді ж виховує приклад батьків, їхня поведінка, моральне обличчя, атмосфера й спілкування в сім’ї. Ніколи дитина не дотримуватиметься повчання говорити стримано, з повагою, якщо батько кричить на підлеглого по телефону, чи повчання матері прибрати після сніданку за собою зі столу, якщо цього не зробив батько чи старший брат. «Йому можна, то чому я маю це робити?» – думає дитина.

   По-третє, в багатьох сім’ях матеріальні орієнтації переважають над духовними. Витратити кошти на сучасний планшет стає важливішим, ніж придбати квитки в театр чи музей.

        Мають місце ще кілька помилкових позицій. З одного боку, сучасна дитина більше, ніж будь-коли, звільняється від безпосереднього контролю старших: батьки на роботі, а діти тривалий час надані самі собі. Якщо в сім’ї не склалася традиція щодо позашкільного дозвілля дитини, вона опиняється перед вибором: йти додому, відпочити й готувати уроки чи надати перевагу вуличним друзям. Вештання по вулицях, куріння, вживання алкоголю, різноманітні проби „розслабитися”, показати себе „дорослим” є досить привабливим для дітей, починаючи вже з молодшого підліткового віку. А за умов наявності в сім’ї конфліктів, постійних непорозумінь, чвар, подібне „вуличне життя” поступово стає домінуючим для дитини.

     З іншого боку в окремих сім’ях існує надмірний контроль, крайність у регламентації поведінки й діяльності, заборона й обмеження ініціативи, зловживання батьками виразами «не можна», «не треба», а заборонений плід, як відомо, завжди «солодкий», і дитина хоче спробувати його, всупереч усім «не можна».

     Треба навчитися знаходити золоту середину, яка дасть можливість будувати стосунки на довірі та розумінні.

     Виховання учня в сім’ї та школі — це єдиний нерозривний процес, а мета виховання дитини єдина для школи й сім’ї. Так повинно бути в ідеалі, лише у разі подібної співпраці, узгодженої діяльності учителя й батьків, можна говорити про успіх виховної роботи.

     На жаль, останнім часом із тих чи інших причин між школою й сім’єю є багато протиріч. Вчителі дають негативні характеристики сім’ям, звинувачуючи батьків у самоусуненні від виховання власних дітей. Ті, в свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів, вказуючи на їхній низький професійний рівень, на відірваність виховних ідеалів від реального життя. У багатьох сім’ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів із приводу проблем, які виникають у вихованні власних дітей. Вони звертаються до них, лише тоді, коли вже буває пізно. Багато батьків не розуміють, що сім’я й школа – потенційні партнери у вихованні дітей, – і часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними в епіцентрі ворожих взаємин і агресивних висловів – дитина, яка змушена пристосовуватися, лавірувати, лицемірити, брехати, що й призводить до проявів аморальної поведінки.

    Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості учня, то сили школи потроюються. Якщо ж союз сім’ї і школи слабкий або не склався взагалі, сили школи зменшуються вдвічі. Система виховання успішно функціонує, якщо між учителем і батьками мають місце тісні й систематичні контакти у здійсненні ціленаправлених впливів на дітей, якщо їх стосунки будуються на взаємній довірі й доброзичливості.

        Практика неодноразово доводила, що у справі виховання дитини ані школа, ані сім’я не повинні діяти наодинці, а діяти спільно, тоді і результат буде.

        Звідси випливає важлива теза: всі учасники навчально-виховного процесу ─ батьки,  школа, діти ─ повинні бути рівноправними партнерами у формуванні майбутнього громадянина: повноцінного, високоморального.

  Згадаймо в зв’язку з цим думку великого українського педагога В.Сухомлинського: «Біда багатьох людей не в тому, що їх сім’я вчила поганому, а в тому, що не вчила хорошому».

        Кожен батько й мати хочуть мати виховну й освічену дитину, бо оцінка  сім’ї сусідами, друзями визначається рівнем вихованості дітей.

        «Дитина ─ дзеркало сім’ї, як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька», ─ писав той же Василь Сухомлинський.

       Творення людини – найвища напруга усіх наших духовних сил. Діти – це щастя, створене працею. Складність цієї праці полягає у тому, що вона потребує злиття розуму й почуттів, мудрості й любові. Там, де цього немає, щастя стає примарою.

Пам'ятка для батьків

Як привчити дитину до самостійності під час виконання домашніх завдань

ПАМ’ЯТКА

 «ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ

 ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ»

         Почніть із предмета, який найлегше дається Вашій дитині, і не відповідайте на жодне із запитань, звернених до Вас, доки завдання не буде виконане до кінця. Погляньте, чи є неточності, запропонуйте дитині самій їх виявити. Намагайтеся уникати слова помилка. Не висміюйте помилки своїх дітей.

         Математика. Таблицю множення повісьте над робочим столом, у куточку відпочинку і вчіть за нею і множити, і ділити одночасно. Випереджайте школу, вчіть всю таблицю. Задачі навчайте читати і уявляти те, про що йдеться. Якщо дитина не може впоратися із задачею, то покажіть, як це зробити за допомогою наочності, моделі, розв’язання іншої задачі.

         Читання. Один раз дитина читає сама. Потім переказує Вам прочитане. Якщо перекаже неточно певне місце тексту, то нехай перечитає ще раз. Обов’язково читайте з дитиною книжки вголос, по черзі, а де можливо, по ролях.

         Українська мова. Якщо у дитини виникли труднощі, виконайте з нею завдання усно, але не пишіть у підручнику ані букв, ані слів. Під час письмового виконання дитина ще раз усе пригадає. Вийдіть із кімнати, доки вона не виконає завдання. Не стійте за спиною.

         Природознавство. Привчайте навчатися не лише за підручником. Виписуйте журнали, купуйте додаткову літературу, користуйтеся і навчайте дитину користуватися довідковою літературою. Із періодичних видань робіть вирізки. Добірки за темами впорядковуйте у папках. Це знадобиться у наступні роки навчання.

          Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.

 - Письмові завдання варто чергувати з усними.

 - Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.

 - Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».

 - Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.

          Бажаю гарних оцінок у новому навчальному році!!!

Як убезпечити дитину від інтернет-залежності?

Як убезпечити дитину від інтернет-залежності?
Не можна дозволяти дитині проводити занадто багато часу в он- лайні. Кількість часу, яку діти проводять в он-лайні, є причиною хвилювання багатьох батьків. Спочатку батьки з радістю прийняли Інтернет у свої оселі, сподіваючись, що він відкриє нові навчальні можливості для їхніх дітей. Однак дуже швидко батьки збагнули: замість того, щоб використовувати Інтернет для виконання домашніх завдань і досліджень, діти проводять там години, обмінюючись миттєвими повідомленнями зі своїми друзями, граючись в он-лайн- ігри або розмовляючи з незнайомими людьми у чат-кімнатах. Підтримання здорового балансу між розвагами та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Інтернет зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Інтернет для спілкування та он-лайн-ігор, іноді призводять до того, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в он-лайні. 

Риси характеру для благополуччя дитини

Риси характеру для благополуччя дитини

Вам коли-небудь доводилось вислуховувати скарги вчителя на неприйнятну поведінку вашої дитини? Що відчувають батьки, коли їм кажуть про те, що дитина влаштувала бійку зі своїми однокласниками? Більшість із нас у подібній ситуації переживають шок і почуття сорому. А що, якщо пізніше з'ясовується, що син насправді заступився за дівчинку, яку ображали однокласники, і захистив її? Сором батьків змінюється почуттям гордості за дитину й за себе, адже вони змогли прищепити сину ті цінності, якими керуються й самі. І навіть розуміючи, що нам ще багато треба працювати над розвитком емоційного інтелекту й контролю над спонуканнями нашого маленького лицаря, ми все одно пишаємося тим, як він повів себе в складній ситуації.

Далі наводиться список особливостей характеру, які варто розвивати у своїх дітей.

1. Скромність

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти досягли успіхів у будь-яких починаннях. Проте важливо виховати дітей скромними людьми, вдячними за внесок у власний успіх тим, хто їх оточує. Ми нічого не досягаємо самі й повинні бути вдячні нашим наставникам, тим, з кого беремо приклад, і взагалі будь-яким людям, які допомагають нам досягати успіхів та особистісного зростання. Діти не повинні ставати зарозумілими людьми й переоцінювати свій внесок.

2. Задоволеність

Намагаючись не переступати тонку межу між задоволеністю й відсутністю амбіцій, діти повинні стати досить амбітними, щоби прагнути досягнення своїх цілей і завдань, але в той же час навчитися задовольнятись результатами й радіти своїм досягненням. Це дуже важливий компонент щастя. Хіба можна досягти щастя без почуття задоволення?

Буває, що дітям з багатих сімей постійно чогось не вистачає, і вони вимагають від своїх батьків все більше й більше, і все одно ніколи не бувають задоволені та щасливі. І навпаки, діти із сімей менш заможних уміють задовольнятися тим, що в них є.

Амбіції важливі для досягнення успіху, але надмірне честолюбство може легко призвести до постійного незадоволення.

 

Упевненість дитини в собі – основа успіху

 Деякі доводять, що впевненість у собі – це генетично обумовлена властивість особистості, тому діти народжуються або схильними до неї, або боязкими й нерішучими. На щастя, це зовсім не означає, що впевненість у собі не підлягає формуванню й розвитку. Ми можемо виховувати та вчити наших дітей бути впевненими в собі та власних силах. Це дійсно дуже важливо.

Упевненість, віра у власні здібності, якості й судження є основами сміливості й цілеспрямованості. Експерти в галузі впевненості в собі – також відомої як самоефективність – уважають, що ця властивість може впливати на багато аспектів життя людей: від настрою до вчинків і мотивації.

Упевненість у собі – це основа благополуччя людини; без неї вона мало на що здатна. Вона також покращує успішність у школі, навіть більше, ніж IQ. Упевнені діти охоче пробують нове й не вважають невдачі причинами для зупинки. Вони володіють мисленням зростання та внутрішнім девізом «Не припиняй пробувати». Вони схильні до оптимізму, їх упевненість допомагає їм вважати будь-яку мету досяжною. Упевненість також дає молоді соціальну перевагу, тому що молоді люди вірять у те, що можуть зробити свій внесок у загальну справу.

Однак ця властивість може бути палицею із двома кінцями. Занадто багато впевненості в собі може призвести дітей до зверхності, зарозумілості, манії величі й життя, повного розчарувань. Хочете сформувати в дитини впевненість у собі без роздування її его?

Як батькам вдосконалити виховні навички

Ви дуже хвилюєтесь через те, що лаєте свою дитину? Часто шкодуєте про те, що ви не найкращий батько? Ви не самотні в подібних почуттях. Досвід виховання приходить із часом. Для того щоби стати досвідченим батьком, треба постійно вчитись, адже батьківська майстерність не приходить з народженням малюка. Якщо ви хочете зробити крок до становлення «чудовими батьками», прочитайте запропоновані далі способи поліпшення виховних навичок.

1. Будьте зосередженим слухачем (учіться уважно слухати дитину)

Украй важливо розуміти свою дитину, а для цього треба вміти її слухати. Багато батьків просто механічно пояснюють дитині, що їй можна й чого не можна, не даючи можливості висловити свої страхи, тривоги й сумніви. Намагайтеся приділяти повну й безроздільну увагу вашій дитині в той час, коли вона спілкується з вами.

Притчі

Сайт Дитячий психолог 

Притчі

https://dytpsyholog.com/2015/03/01/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%87%D1%96/

Чим зайняти дитину на канікулах

Чим зайняти дитину на канікулах?​

         Чим дитині зайнятися на канікулах? В першу чергу, для дитини необхідно скласти чіткий розпорядок дня. Безумовно це не означає, що малюк повинен жити за суворої армійської дисципліни, однак кілька важливих справ за день йому можна доручити. Це може бути прибирання своєї кімнати, догляд за домашніми тваринами, миття посуду, винесення сміття та інші дрібні справи.